Світ настільки звик до об’єктивації тварин, що з пір’я створюють цілі індустрії: моду, декор, прикраси, подушки, ковдри. Усе це — не речі. Це щоденне просування ідеї, що тварини — це ресурси для людей, щоденне використання тварин.
Тож, можливо, це була всього лише пір’їнка.
Але саме з неї починається те, що називається фундаментальною несправедливістю. І якщо ми не готові зупинити себе вже тут, у найменшій точці, — як ми сподіваємося протистояти іншим масивним проявам тієї самої ментальності?
