Через те, що люди вважають тварин майном, ресурсом і власністю, вони селекціонували їх, змінювали їхні тіла відповідно до власних «потреб», робили їх залежними від себе та позбавляли можливості жити природним життям. А тепер наслідки цього втручання подають як «доказ» того, що люди мають продовжувати експлуатувати тварин.
Ментальність експлуататора чомусь ніколи не породжує думку припинити використовувати жертву й допомогти їй упоратися з наслідками експлуатації. Вона прагне й надалі використовувати жертву, вдаючи турботу, аби це виглядало виправдано.
Насправді все дуже просто: коли ти бачиш у комусь ресурс, то шукаєш причини й надалі ним користуватися. Коли ти бачиш у комусь особистість, то припиняєш її використання й шукаєш спосіб допомогти.
